Перша інноваційна онлайн юридична клініка

Дайджест «Консультації Першої інноваційної онлайн юридичної клініки КПІ ім. Ігоря Сікорського» №6

Добрий день. Плануємо одруження і розглядаємо питання укладення шлюбного контракту. Роз’ясніть коли і де йог укладати.

Перш за все слід заначити, що в українському законодавстві вживається термін «шлюбний договір» а не «шлюбний контракт», як в деяких інших країнах, але по-суті, дані поняття є тотожними і як би ми не назвали цей вид правочину, зміст його від цього не зміниться. Оскільки на законодавчому рівні визначено все-таки поняття шлюбного договору, то краще вживати саме цей термін для уникнення непорозумінь чи певних питань при практичному складанні та підписання такої угоди між подружжям. Слід зазначити, що останніми роками в Україні практика укладання шлюбних договорі досить зросла, і вже близько 5 відсотків сімейних пар перед або після укладенням шлюбу укладають шлюбні договори.

Отже, шлюбний договір це така угода між подружжям, в якому закріплюються їх майнові права та обов’язки, в тому числі майнові права та обов’язки подружжя як батьків, а також врегульовуються майнові відносини між чоловіком та дружиною. Правове регулювання порядку укладення та виконання шлюбного договору визначені Главою 10 Сімейного Кодексу України.

Шлюбний договір можливо укладати за наявності наступних умов:

вільне волевиявлення обох сторін , тобто примус однією стороною іншу сторону до укладення шлюбного договору не допускається;
у договорі прописуються тільки майнові права та обов’язки подружжя або майнові права та обовязки подружжя як батьків. Тобто особисті немайнові права або особистістні відносини між подружжям шлюбним договором не врегульовуються;
договір не повинен порушувати права дитини а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Тобто, якщо в договорі, наприклад, прописати, що після розлучення за ініціативою жінки, чоловік звільняється від сплати аліментів на утримання дитини/дітей, то така умова порушує права дитини на забезпечення батьками і не є законною;
обов’язкова письмова форму договору та нотаріальне засвідчення. Тобто не достатньо лише одних підписів сторін шлюбного договору для його укладення та дійсності в майбутньому, потрібно нотаріальне посвідчення такої угоди сторін.

Роз’ясніть, як отримати аліменти для повнолітньої дитини

За загальним правилом – до досягнення повноліття. Але якщо повнолітні діти після досягнення 18 років продовжують навчання, то можна стягувати аліменти до 23 років, або до закінчення навчального закладу.

Обов’язок батьків утримувати повнолітніх доньку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів:

досягнення донькою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;
продовження навчання донькою, сином;
потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі;
наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Аліменти на утримання повнолітніх доньки,сина, які продовжують навчання, і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, можуть виплачуватись:

у добровільному порядку;
у судовому порядку.

Так, один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Така заява може бути ним відкликана. Крім того, частиною першою статті 189 Сімейного кодексу України батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого, а саме: розмір аліментів (має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини), строки їх виплати тощо не повинні порушувати її права.

Розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою.

Якщо у добровільному порядку, як в нашому випадку, не виходить, це можна зробити примусово в судовому порядку.

Відповідно до частини третьої статті 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають:

той із батьків, з ким проживає донька, син, які продовжують навчання;
безпосередньо донька, син, які продовжують навчання.

Позовна заява про стягнення аліментів подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням відповідача або позивача.

До позовної заяви, оформленої відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги (підтверджують право на стягнення аліментів), наприклад:

копію паспорта (позивача та дитини);
копію свідоцтва про розірвання шлюбу;
копію свідоцтва про народження дитини;
довідку з навчального закладу про те, що дитина перебуває на навчанні.

Позивачі за подання до суду позовної заяви про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Арештовані всі мої рахунки. Куди звертатися?

Досить часто трапляється, що про наявність боргу та арешт рахунків особа дізнається тоді, коли приходить повідомлення від банку, що її рахунки заблоковані або безпосередньо під час здійснення розрахунку картою, чи зняття коштів у банкоматі. Якщо особа є боржником та на її рахунки накладено арешт, виконавець обов’язково вносить інформацію щодо такої особи до Єдиного реєстру боржників. Для отримання інформації боржник може скористатись пошуком в “Єдиному реєстрі боржників” https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors, який розташований на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. В реєстрі міститься інформація стосовно номеру виконавчого провадження, документу на підставі якого це провадження відкрито та категорії стягнення коштів;

Після чого потрібно звернутись до виконавця, яким відкрито виконавче провадження із заявою на отримання наступних документів:

копії постанови про відкриття виконавчого провадження;
копії постанови про арешт коштів боржника та інших документів, які містяться в провадженні;

Також потрібно звернутись до банківської установи, де відкрито рахунок, на який накладено арешт, та отримати довідку з інформацією, що рахунок використовується виключно для зарахування цільових виплат.

Після отримання довідки з банківської установи, звернутись із заявою до виконавця, яким накладено арешт на рахунок, з проханням зняти арешт з рахунку (до прикладу, у зв’язку з арештом рахунків, що призначені для отримання соціальної допомоги, пенсії, стипендії тощо); сплатити заборгованість згідно із виконавчим документом;

Якщо виконавець відмовляє скасувати арешт коштів на рахунку боржника, тоді за наявності законних підстав, Боржник має право звернутись до суду для оскарження винесеної державним чи приватним виконавцем постанови про арешт коштів;

Крім того, потрібно знати, якщо Боржником в судовому порядку буде оскаржено або скасовано документ, на підставі якого виконавче провадження відкрито, виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження та знімає арешт з коштів на рахунках.

Якщо судом задовольняються вимоги боржника щодо зняття арешту з рахунків, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, виконавцем знімається арешт з коштів боржника.

Доброго дня, мене заставляють вакцинуватися. Чи не є примусова вакцинація порушенням прав людини: Європейський суд з прав людини

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні від 28 квітня 2021 року (CASE OF VAVŘIČKA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC) Європейський суд з прав людини підкреслив, що, на загальну думку, вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних з точки зору витрат заходів у сфері охорони здоров’я і що кожна держава має намагатися досягати максимально можливого рівня вакцинації серед свого населення. Конвенція та інші міжнародні документи покладають позитивне зобов’язання на Договірні Держави зі вжиття належних заходів із захисту життя і здоров’я осіб, які перебувають під їхньою юрисдикцією. У світлі цих аргументів ЄСПЛ дійшов висновку, що обов’язок проходження вакцинації в Чехії є відповіддю національних органів влади на нагальну соціальну потребу в захисті здоров’я окремої особи та суспільства в цілому від відповідних хвороб та недопущенні будь-якої тенденції зменшення рівня вакцинації дітей. Суд зрештою дійшов висновку, що оскаржувані заходи можуть вважатись такими, що були «необхідними у демократичному суспільстві», а тому не вбачав порушення статті 8 Конвенції.

У рішенні від 15 березня 2012 року (СПРАВА «СОЛОМАХІН ПРОТИ УКРАЇНИ», в якій заявник оспорював проведення вакцинації від дифтерії) ЄСПЛ зазначив, що у цій справі було втручання у приватне життя та таке втручання було чітко передбачено законом і переслідувало легітимні цілі охорони здоров’я. На думку Суду, порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров’я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання. Крім того, згідно з висновками національного суду, медичний персонал перевірив відсутність протипоказань до щеплення заявника перед тим, як його проводити, отже, було вжито необхідних запобіжних заходів, щоб гарантувати, що медичне втручання не завдасть шкоди заявникові тією мірою, якою це порушуватиме баланс інтересів особистої недоторканості заявника та інтересів охорони здоров’я населення. Отож Європейський суд з прав людини дійшов висновків, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров’я, мета якої є захист здоров’я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання. А відтак обов’язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.

Формулювання запитань збережено в оригіналі.
Консультації носять ознайомчий характер.