«Прошу вибачення»: як перепрошувати правильно

Чому нам складно перепрошувати, а вибачення не завжди звучать переконливо? Психолог Гай Вінч розказав про правила, які перетворюють банальні слова в інструмент ефективного відновлення довіри та поваги у стосунках.

Уміння визнавати провину та просити вибачення – одна з характеристик зрілої  особистості. Але інколи самі вибачення помилково сприймаються лише як важлива частина соціокультурних норм. Нас з дитинства вчать говорити: «Перепрошую, я не навмисне». На жаль, уміння вибачатися правильно не завжди розвивається впродовж життя та часто «може застрягнути» на тому самому рівні «я не навмисне». Між «я перепрошую» або «прошу вибачення» і «вибач (прости) мені, будь ласка» – велика різниця. У першому випадку ми апелюємо до себе, і це більше схоже на формальне виконання соціальних умовностей. У другому випадку ми звертаємося до людини, чиї почуття зачепили. Це набагато складніше, тому що робить нас вразливими: інша людина може не приймати вибачень.

Ключ до ефективних вибачень – це інструмент за допомогою якого ми беремо на себе відповідальність за наслідки своїх дій і робимо крок назустріч відновленню довіри та поваги. Щоб вибачення були ефективними, вони повинні містити такі компоненти:
1. Чітко сформульоване послання «Вибач мені».
2. Вираз жалю за те, що сталося.
3. Визнання того, що соціальні норми або очікування були порушені.
4. Висловлення співчуття.
5. Прохання про прощення.

Найважливішим із цих компонентів, про який ми часто забуваємо, – вираз співчуття. Для того щоб інша людина пробачила нас, вона повинна побачити, що ми змогли усвідомити й на собі відчути все те, через що змусили пройти її. Зробити це переконливо важче, ніж може здатися.