Дайджест «Консультації Першої інноваційної онлайн юридичної клініки КПІ ім. Ігоря Сікорського» №5

Доброго дня. Я пенсіонерка  і отримую мінімальну пенсію. Навкруги все дуже дороге і коштів мені катастрофічно не вистачає. Підкажіть, будь ласка, чи можу я отримувати додатково кошти/аліменти від свого сина?

Обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.

Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Обов`язок повнолітніх дітей утримувати батьків згідно з чинним законодавством не пов`язується із працездатністю дітей і їх можливістю надавати батькам матеріальну допомогу та виникає на підставі сукупності наступних умов:

• кровне споріднення дитини із матір’ю/батьком або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення);
• непрацездатність матері, батька (тобто вони є особами, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»або особами з інвалідністю);
• потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Обов’язок утримувати батьків включає:

• надання матеріальної допомоги, так звану сплату аліментів;
• участь у додаткових витратах на батьків.

Яким шляхом здійснюється утримання батьків?

Аліменти на утримання батьків можуть виплачуватись:

• у добровільному порядку;
• у судовому порядку (примусово).

Вважається, що повнолітні діти виконують свої обов’язки щодо утримання непрацездатних батьків добровільно.

Разом з тим, батьки та діти можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам законодавства та моральним засадам суспільства (частина перша статті 9 Сімейного кодексу України).

Добрий день. Мій сусід не хоче підписувати акт погодження меж земельної ділянки: що мені робити?

Насамперед, потрібно спробувати вирішити питання мирним шляхом та пояснити сусідові, що такі дії протиправні. Відповідно до Земельного кодексу суб’єкти земельних правовідносин повинні дотримуватися добросусідства і не порушувати права власників та землекористувачів сусідніх земельних ділянок.

Згідно зі статтею 158 Земельного кодексу конфлікти щодо земельних питань вправі вирішувати органи місцевого самоврядування. Тому у разі відмови (чи відсутності) суміжного землевласника необхідно звернутись до земельної комісії при селищній раді у сприянні встановлення меж.

Комісія обстежує ділянку, після чого проводить засідання за участю осіб, що виступають сторонами в суперечці. Довівши безпідставну відмову від підписання акта, комісія рекомендує сторонам залагодити конфлікт мирним шляхом. Протокол засідання (або відповідний акт) прикладається до землевпорядної документації.

При цьому слід врахувати, що ст. 55 Закону України про землеустрій не передбачає наведених вище документів (протоколу засідання або акту) у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Виходячи з вищевказаного можна зробити висновок, що для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі необхідно подати землевпорядну документацію через Центр надання адміністративних послуг, а Державний кадастровий реєстратор має зареєструвати земельну ділянку навіть без погодження меж сусідом (тобто без його підпису).

Якщо ж кадастровий реєстратор відмовить у реєстрації з цієї підстави, необхідно звернутися до суду для оскарження прийнятого ним рішення про відмову в реєстрації.

Добрий день. Маю намір розлучитися з своїм чоловіком, але чула що за подачу такої заяви до суду потрібно сплачувати судовий збір. Чи можливе звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу та для кого?

Ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачають, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити її від сплати судового збору.

Тобто, особа, яка мешкає у нашій країні та має намір розірвати шлюб у судовому порядку,  повинна звернутись до суду з відповідним КЛОПОТАННЯМ про звільнення від сплати судового збору, мотивувавши в клопотанні ті підстави, з яких вона не має змоги сплатити судовий збір (стан здоров’я, майновий стан тощо) та надати письмове підтвердження скрутного матеріального становища (довідка про доходи, довідка з лікарні про довготривале і затратне лікування, документи, які підтверджують статус малозабезпечених, багатодітних тощо).

Що роботи, якщо взагалі кредит не брав, а турбують колектори? Як захиститися від погроз чи нав’язливих дзвінків

Для початку потрібно звернутись до Бюро кредитних історій. Кожна особа має право один раз на рік отримати безкоштовно інформацію про свою кредитну історію.  Перелік зареєстрованих в Україні кредитних історій міститься в Єдиному реєстрі бюро кредитних історій, – розповідає фахівець центру правової допомоги.

Відповідно до відомостей, що Ви отримаєте з Бюро кредитних історій є два шляхи вирішення проблеми.

Якщо кредитна історія порожня, потрібно звернутись до фінансової компанії, що Вас турбує із запереченням проти обробки своїх персональних даних. Якщо письмову вимогу не задовольнили і колектори продовжують турбувати, потрібно звернутись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини через онлайн-приймальню (https://online.ombudsman.gov.ua/) або на поштову адресу.

Якщо в кредитній історії наявна інформація про кредит, який Ви не брали, потрібно звертатись до даного банку (фінансової установи) із письмовою заявою про розірвання кредитного договору та про надання завірених належним чином копій договору про надання споживчого кредиту. Далі потрібно буде звернутись до правоохоронних органів із заявою про те, що на Ваше ім’я було незаконно оформлено кредит та використано персональні дані. Інформацію про дане правопорушення слідчий поліції повинен внести в Єдиний реєстр досудових розслідувань. Порушене право вирішується в кримінальному провадження або через звернення до суду із заявою про визнання договору про надання кредиту недійсним.

Під час перебування в щорічній відпустці в мене захворіла дитина. Чи продовжується моя відпустка на  кількість днів лікарняного?

Що  щорічна відпустка переноситься на інший період або продовжується лише у випадку тимчасової непрацездатності, засвідченої у встановленому порядку.

У період щорічної відпустки працівника листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років не видається (п. 3.15 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян).

Також, згідно з п. 3.11 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян у випадку, коли застрахована особа під час догляду за хворою дитиною перебуває у щорічній (основній або додатковій) відпустці, листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною повинен бути виданий з дня, коли застрахована особа має стати до роботи.

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, по догляду за хворим членом сім’ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала в цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або творчій відпустці.

Це означає, що хвороба дитини під час щорічної відпустки працівниці не є підставою для продовження або перенесення відпустки.

Отже, в такій ситуації подовження або перенесення відпустки неможливе.

Добрий день, підкажіть будь ласка, чи можна вважати інформацію що міститься у додатку «Дія» лікарською таємницею?

Під  поняттям, лікарська таємниця –  під визначення лікарської таємниці підпадають абсолютно усі аспекти, котрі стосуються здоров’я пацієнта. Лікар, медсестра, будь-який інший медичний працівник чи інші особи, яким у зв’язку з виконанням їх про­фесійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, не має права розголошувати як медичну, так і немедичну інформацію про стан здоров’я людини.

До обробки персональних даних про здоров’я людини пред’являються особливі вимоги. Персональні дані такого характеру можуть бути предметом збору та обробки тільки у разі необхідності охорони здоров’я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення опіки або лікування або надання медичних послуг за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров’я, на якого покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних і на якого поширюється законодавство про лікарську таємницю.

Давайте подивимось яку інформацію можна побачити у внутрішньому COVID 19 – сертифікаті. Сертифікат має відомості про саму особу, її фото та дату народження і залежно від кольорового позначення, можна дізнатись про кількість доз вакцини, якими щепилась особа.

«Сертифікат не несе лікарської таємниці, а є документом, що підтверджує певний факт – а саме, факт вакцинації. Ніякої інформації щодо хвороб чи чогось іншого, що підпадає під характеристики лікарської таємниці не має»

У випадках, якщо відвідувачі закладів відмовляються надати сертифікат, то суб’єкт господарювання має право відмовити у своїх послугах. Насамперед ідеться про те, що заклади мають дотримуватись правил роботи в час карантину, затверджених Постановою Кабміну №1236.

Проте, норма про наявність документа про вакцинацію не поширюється на відвідування банків, АЗС, ветеринарних магазинів, аптек та всіх продовольчих магазинів на будь-якому рівні епіднебезпеки.

Чи можу я продавати в магазині футболки з нашим прапором і смішними фразами, в тому числі не завжди цензурними?

Не можете.

Стаття 338 ККУ. «Наруга над державними символами

1. Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Публічна наруга над офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до двох років».

В мене потріскався фундамент будинку. Я подивився договір з будівельником, там він має мені його ремонтувать тільки 4 роки після постройки. Що мені робить?

Мінімальний гарантійний строк при укладенні договорів будівельного підряду 10 років.

Отже є підстави для визнання пункту про гарантійний строк в 4 роки недійсним в порядку ст. 207 ЦК України. За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними ст. 215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.ч. 1 – 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

вимагає визнання недійсною окремої частини правочину з підстави  невідповідності договорів вимогам  ч. 1 ст. 884 ЦК щодо гарантійного строку і це є оспорюваний правочин.

Ураховуючи, що закон не встановлює недійсності договору будівельного підряду в частині зменшення гарантійного строку, але відповідно до законодавства гарантійний строк не може становити менше 10 років, то є можливість вимагати привести положення Договору у відповідність до законодавства України, зокрема ст. 884 ЦК України.

Таку правову позицію, щодо можливого мінімального гарантійного строку в 10 років підтримує і Вищий господарський суд України в постанові від 23 квітня 2009 року у справі №9/118-2642.

Формулювання запитань збережено в оригіналі.
Консультації носять ознайомчий характер.